Реінтеграція: підсумки-2020 та перспективи-2021 – 24 Новини

Реінтеграція: підсумки-2020 та перспективи-2021

71% громадян України вважає, що справи у країні йдуть у неправильному напрямку. Рік, що минає, підніс багато сюрпризів. Неприємних. Саме недалекоглядне у цій ситуації – не помічати позитивні зміни там, де вони є. Тому що у такому випадку немає шансів вибратися з кризи.

Одна зі сфер, де протягом року відбувалися істотні зрушення на рівні державної політики – це несилові заходи з реінтеграції тимчасово окупованих територій. Тут є результати, які необхідно закріпити, та тенденції, які кров з носа потрібно розвинути.

Результати окупації за 7 років

Далі – цифри. Багато цифр. Для розуміння масштабу.

У лютому виповнилося 7 років з моменту відкритої військової інтервенції Росії. До школи пішли діти, які народилися після початку війни. Усі студенти ВНЗ – студенти воєнного часу.

Повністю окуповані 2 регіону (АР Крим, Севастополь), ще два – частково (18 колишніх районів Донецької та Луганської областей).

Збитків зазнали всі регіони, але особливо – 12 областей (Схід, Південь, Північ, Центр), які мали традиційні ринки збуту й тісні зв’язки з Росією.

Окупація та війна прямо торкнулися близько 9,5 млн людей. 30 країн у Європі мають менше населення.

Близько 13,5 тис. громадян України загинуло, у тому числі – 4,1 тис. українських військовослужбовців різних відомств й добровольців. Понад 40 тис. поранених.

Утворилося дві великі соціальні групи з особливими потребами: 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб і 400 тис. учасників бойових дій.

Порядку 600 тис. ВПО фактично проживає в ОРДЛО. З них 272 тис. пенсіонерів.

900 тис. ВПО на підконтрольній території – це близько 300 тис. сімей (для розуміння масштабу потреб у житлі).

Населення окупованого Криму збільшилося до близько 3 млн осіб. З Росії завезено не менше 500 тис. людей (за деякими оцінками – до 1 мільйона). Навіть якщо взяти по мінімуму – це у півтора рази більше, ніж кримських татар. Переселенці у масі «пускають коріння» й будуть опорою окупаційного режиму. Для розуміння співвідношення сил.

Одним словом. Не варто применшувати чинні проблеми. Але й пропустити тренди не можна. Їх потрібно підкріпити.

Тенденції наступних років

Найважливіший фактор – час. Наприклад, щоб податкові та митні стимули у рамках Стратегії економічного розвитку Донецької та Луганської областей заробили з 1 січня 2022 року, відповідні закони повинні бути прийняті до 1 липня 2021 року. Тоді з 2023 року можна буде очікувати видимий результат. Так, все довго, швидше ніяк.

Гальмування – перенесення термінів. Не можна дати гарантію, що на підконтрольну частину Донецької та Луганської областей після затвердження стратегії впаде лавина інвестицій, але без стратегії грошей точно не буде. І так багато у чому.

Висновок простий. При будь-якому розвитку подій ці тенденції потрібно зміцнити й забезпечити їх наступність. Якщо вони будуть зруйновані через ескалацію з боку Кремля – це зрозумілі ризики. Але якщо вони будуть заблоковані через внутрішні чвари – буде дуже прикро.

Нескінченна ломка довгострокових процесів робить державу слабкою й примітивною. У такої держави не буде ніяких шансів вистояти проти Росії. І охочих їй допомагати буде все менше й менше. Залишається «робити те, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є».


ВІД MY.UA


ВІД LUCKYADS


ВІД OBLIVKI

Від Smi.biz


You may also like...

Мы в соц. сетях